Соціальний діалог має стати головним інтрументом для подолання соціально-економічної кризи в Україні, адже саме через взаємодію профспілок, роботодавців, держави та організацій громадянського суспілства можливе забезпечення балансу між соціально-економічними правами громадян та економічним розвитком країни. Особливої актуальності процесам підвищення ефективності соціального діалогу додає початок роботи Глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі з Європейським союзом, який розпочався 1 січня 2016 року.
Саме відсутність ефективного соціального діалогу унеможливлює системне реформування держави. Численні стратегічні документи часто суперечать один одному та не мають спільного підґрунтя в питаннях як розвитку соціальної сфери, так і забезпечення соціально-економічних прав населення. Це стосується як вже прийнятих Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, Національної стратегії у сфері прав людини, так і документів, які ще тільки обговорюються – Стратегії подолання бідності та Програми гідної праці для України на 2016-2019 роки.