Якщо спитати у фахівців, які займаються наданням соціальних послуг особам, що потрапили в складні життєві обставини, то всі підтвердять, що в Україні активно проходить реформа системи надання соціальних послуг. Базовими документами для цієї реформи є Закон Україні «Про соціальні послуги» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 556-р «Про стратегію реформування системи соціальних послуг». Але чи вдається державним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування «модернізувати наявну інфраструктуру соціальних послуг та створити конкурентний ринок зазначених послуг шляхом впровадження механізму стимулювання суб’єктів, що надають соціальні послуги, до постійного підвищення рівня якості таких послуг» (завдання Стратегії реформування) та «створити для суб’єктів, що надають соціальні послуги, рівні умови на ринку таких послуг» (принципи реалізації Стратегії реформування)? Як відбувається взагалі ця реформа та чи не маємо ми справу з ситуацією, коли держава «делегує повноваження» без «делегування коштів».