Українська|English

Стандартизація соціальних послуг: виклики та перспективи

Система надання соціальних послуг в Україні є важливим інструментом забезпечення соціальної безпеки держави в умовах реформування інститутів державного управління та децентралізації. Суттєвим елементом цієї системи на місцевому рівні має стати практична стандартизація конкретних послуг.

Проблемі стандартизації було присвячено засідання Координаційно - експертної ради з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення МСП і НАНУ, яке відбулося 25 серпня 2016 року.

У засіданні взяли участь: представник сектору з питань соціальної політики ЮНІСЕФ Олександра Чуркіна; фахівець Інституту Олена Давидюк; представники Асоціації міст України; керівники Управління профілактики соціального сирітства та Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг Міністерства соціальної політики УкраїниІрина Пінчук та Оксана Суліма; представник Інституту суспільно-економічних досліджень Лариса Самсонова; експерти недержавних організацій.

Заступник директора Інституту з наукової роботи Леонід Ільчук зазначив, що на сьогодні майже усі соціальні послуги стандартизовано, однак проблеми є з практичним застосуванням цієї стандартизації. Взнаки дається відстутність фінасів у місцевих громад та брак фахівців в системі надання соціальних послуг.

Експерти Бюро соціальних та політичних розробок презентували звіт «Аналіз процесів реформування соціального сектору в Україні», що був підготований в рамках контракту з  ЮНІСЕФ  щодо проблеми стандартизації соціальних послуг. Як зазначив Ігор Камінник, секретар Координаційно-експертної ради, керівник групи, що проводила дослідження, система надання соціальних послуг не може бути відірвана від реформ всієї системи соціального захисту. На місцевому рівні соціальний бюджет повинен розглядатися комплексно з єдиним завданням – забезпеченням людського розвитку населення, яке проживає в громадах. Тому, важливою стає розробка нових дієвих моделей системи соціального захисту, які були б зрозумілі на рівні громад. Але це можливо лише за умови об’єднання зацікавлених сторін: Центральних органів виконавчої влади; представників науки; недержавних організацій, міжнародних донорів, представників цільових груп. Для цього, Координаційно-експертна рада, яка діє з 2012 року, проводить реструктуризацію та розширює коло учасників, що дозволить поліпшити роботу з розроблення та впровадження конкретних технічних пропозицій щодо реформ.

Експерт Бюро Ольга Цвілій, презентуючи звіт щодо стандартизації соціальних послуг, відзначила, що в ході інтерв’ювання експерти ставили собі за мету з’ясувати, як представники різних зацікавлених сторін розуміють завдання «стандартизації соціальних послуг», які  функції виконують стандарти, труднощі виникають при їх розробленні та впровадженні, чи є потреба змін у нормативній базі, пов’язаній зі стандартизацією у соціальному секторі, яким чином контролюється дотримання стандартів надавачами послуг тощо.

На осові інтерв'ю було визначено такі засадничі положення щодо бачення стейкхолдерами поняття «стандарту соціальних послуг»:

1. Стандарт, це мінімальний гарантований державою пакет послуг, нижче цього рівня  ніхто не має права надавати послуги;

2. Доступність послуги має забезпечуватись саме стандартами;

3. Стандарт забезпечує створення ринку соціальних послуг;

4. Стандарти важливі, насамперед, в контексті освіти, оскільки значна кількість персоналу персоналу не має фахової освіти, і, відповідно, не завжди розуміє, як правильно надавати послуги.

Інтерв’ювання показало, що поруч із значними перевагами, які надає сандартизація (зокрема в плані уніфікації підходів і методик виконання кожної окремої послуги; чіткого визначення критеріїв відбору отримувачів і комплексу індивідуальних послуг для них; уможливлення розуміння надавачами логіки надання соціальної послуги; уможливлення розрахунку вартості послуги; та, зрештою, сприяння удосконаленню механізму соціального замовлення тощо), є ціла низка недоліків, на яких наголошували респонденти.

Серед цих недоліків зокрема такі:

  • Надання соціальних послуг в сучасних умовах не є повноцінною системою, у зв’язку з чим неможливою є ефективна стандартизація;
  • Відсутність коштів на забезпечення надання соціальних послуг унеможливлює, з одного боку, повноцінний розрахунок вартості послуги, а з іншого – надання її у відповідності до стандарту;
  • «Дефіцит» послуг знижує вимоги до їх якості, зокрема щодо дотримання стандартів.
  • Запропоновані стандартами послуги «по максимуму» часто є фінансово недосяжним для надавачів.

На засіданні було представлено пропозиції щодо розробки Класифікатора соціальних послуг на підставі нової редакції Закону України «Про соціальні послуги».  Було запропоновано матрицю, яка на основі напрямів соціальних послуг, згідно нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»; пропонує оновлений перелік соціальних послуг та види  діяльності, які є складовими кожної послуги, також відображено, як співвідносяться запропоновані соціальні послуги з соціальними послугами, відповідно до чинного Переліку соціальних послуг.

Під час жвавого обговорення, представники Міністерства соціальної політики надали пропозиції щодо концентрації уваги в ході розробки класифікатора не на видах діяльності, а саме на соціальних послугах (аби визначити, яким чином можна переробити чинні послуги з Переліку).

«Ми не маємо кардинально міняти перелік послуг, деталізуючи і збільшуючи його до простих дій,  ми від цього відійшли у 2012 році. Натомість треба знайти спосіб, не втративши те, що уже зроблено, полегшити роботу всім надавачам», - наголосила Начальник Управління у справах людей похилого віку та надання соціальних послуг, Оксана Суліма. „Послуги мають з одного боку, відповідати новій редакції Закону, а з другого, не викликати у надавачів послуг труднощів з розумінням, під яку послугу підпадає їх діяльність.” Окремо виділялись послуги, які ближчі за своєю суттю до принципів надання усіх інших послуг, ніж, власне, до послуг: супровід, кризове втручання, влаштування до сімейних форм виховання. Представники Міністерства погодились щодо необхідності переведення цих послуг в інший ранг. «Про влаштування дітей до сімейних форм виховання є багато інших нормативних актів. Стандарт їх практично дублює, тому ми дійсно можемо від нього відмовитись», - сказала Начальник Управління профілактики соціального сирітства Ірина Пінчук.

Підсумовуючи дискусію, учасники засідання погодили наступні кроки щодо вдосконалення Класифікатора:

1) Підготувати класифікатор соціальних послуг, враховуючи норми проекту нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги»;

2) Переглянути і спростити складні / комплексні послуги, виокремивши з них прості; об’єднати послуги, схожі за основною метою та технологією надання, щоб зменшити плутанину на рівні надавачів;

3) Запропонувати укрупнення категорій отримувачів соціальних послуг;

4) Розподілити категорії отримувачів за послугами, взявши за основу укрупнені категорії та нові підходи до визначення СЖО;

5) Виділити у якості окремих принципів, а не стандартів: ведення випадку/супровід, кризове/екстрене втручання, забезпечення виховання дитини в сім’ї/сімейних формах виховання.

Учасники також обговорили проект Інтегрованої моделі соціального сектора, що був розроблений на взірець моделі людського розвитку ПРООН. Як зазначили учасники така модель дозволяє в перспективі забезпечити комплексне бачення соціальної проблематики громад та країни, вироблення пріоритетів для фінансування соціального сектора (зокрема і соціальних послуг), контроль індикаторів виконання тощо.

За підсумками засідання були визначені наступні завдання, а саме:

  • - розробити детальну інтегровану модель соціального сектора, орієнтовану на сім’ю, як базову складову суспільства (маються на увазі не лише сім’ї з дітьми), метою якої є забезпечення людського потенціалу та його розвитку (відштовхуючись від запропонованої Моделі на основі Моделі людського розвитку ПРООН);
  • - розробити наскрізні індикатори до Інтегрованої моделі, які б надавали можливість чіткого розуміння щодо забезпечення людського розвитоку, чи навпаки стають йому на заваді. Індикатори в подальшому мають допомагати управлінцям приймати виважені рішення, вони повинні співвідноситись з системою електронного врядування та статистичної звітності;
  • - розробити підходи до фінансової пріоритезації (на основі розроблених індикаторів до інтегрованої моделі), для того, щоб дати управлінцям інструмент бюджетного планування в ході вирішення соціальних проблем підпорядкованої їм території.

Розробка відповідних документів має відбуватися в прив’язці до роботи в регіонах (пілоти: Вінниця і Одеса з використанням досвіду Дніпра і Маріуполя), яка допоможе оцінити можливості впровадження Інтегрованої Моделі на місцях. За результатами пілотів необхідно буде розробити План дій щодо впровадження Інтегрованої Моделі в Україні, в цілому.

На основі розроблених документів необхідно надати Мінсоцполітики  Короткострокові рекомендації, а саме: рекомендації щодо удосконалення нормативного забезпечення соціального захисту населення на перехідний період децентралізації; рекомендації щодо проведення фінансової пріоритезації (з урахуванням інтеграційних підходів та розроблених індикаторів); рекомендації щодо втілення Інтегрованої Моделі, через центри інтегрованих послуг, та Довгострокові рекомендації: «План впровадження Інтегрованої моделі» на державному та місцевому рівнях з 2018 року.

Матеріали для завантаження:
Науково-достідний інститут Unicef Європейський союз Civil Society Forum Карітас України громадська синергія Європейська соціальна мережа