Українська|English

Соціальні послуги та децентралізація: хто кого?

10 лютого в приміщенні Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Міністерства соціальної політики та НАН України відбулося засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики.

Темою обговорення, на якому були присутні представники Міністерства соціальної політики, експерти проекту Всесвітнього банку, експерти недержавних організацій, фахівці НДІ ПЗН, стало питання розробки «Стратегії розвитку системи надання соціальних послуг на період до 2020 року». Захід проведено Бюро соціальних та політичних розробок за підтримки проекту ЄС «Civil Society. Dialogue for Progress».

 

Реформування системи соціальних послуг було розпочато ще в «Стратегії подолання бідності» (Указ Президента України від 15 серпня 2001 року). У той час були визначені і основні напрямки реформи, які впродовж 15 років залишаються пріоритетними для цієї сфери:

- поглиблення адресності державної соціальної допомоги;

- заміна окремих пільг на соціальні послуги;

- перехід від бюджетного фінансування відповідних державних установ до програмного фінансування на конкурсних засадах громадських організацій, які надаватимуть такі послуги;

- передача органам місцевого самоврядування повноважень щодо планування, фінансування та організації надання соціальних послуг.

У 2003 році Верховна Рада України прийняла Закон України «Про соціальні послуги», який повинен був стати базовим для розвитку системи надання соціальних послуг. Але всі зазначенні питання цей закон не вирішив. Далі була так звана «Концепція реформування системи соціальних послуг», яку схвалили у 2007 році, і яка діяла до 2012. У «Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», яка скасувала Концепцію і була затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 556-р, зазначено, що «...концепція реформування системи соціальних послуг, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. № 178, реалізована не в повному обсязі внаслідок відсутності законодавчого регулювання питань, зокрема, щодо формування соціального замовлення, визначення потреб адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах, їх видах та обсягах, планування та надання соціальних послуг з урахуванням визначених потреб і запровадження стандартизації зазначених послуг».

13 березня 2013 року Розпорядженням КМУ було затверджено «План заходів на 2013-2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», дія якого закінчується в цьому році.

Реформування системи надання соціальних послуг є пріоритетним для КМУ та Міністерства соціальної політики. Власне тому у звітах Міністра соціальної політики за 2015 рік пунктом досягнень значиться: «Розроблено та внесено до Верховної Ради нову редакцію Закону “Про соціальні послуги” (реєстр. № 3143 від 18.09.2015), який зокрема передбачає: залучення до надання соціальних послуг недержавних організацій; створення конкурентного середовища на ринку надання соціальних послуг; запровадження єдиних правил та вимог для всіх надавачів соціальних послуг; мінімальний базовий пакет соціальних послуг, що має забезпечуватися на рівні громади. Забезпечується розробка та затвердження стандартів надання соціальних послуг (на сьогодні вже затверджено 11 державних стандартів соціальних послуг). Створено нормативно‐правову базу для запровадження соціального замовлення соціальних послуг у недержавних організацій». У Звіті про хід і результати виконання програми діяльності КМУ у 2015 році також є інформація стосовно системи надання соціальних послуг: «Впроваджено реформу системи соціальних послуг. Розроблено нову редакцію Закону України “Про соціальні послуги” (реєстраційний номер 3143)…».

Таким чином процес реформування відбувається, проте на момент прийняття «Стратегії реформування системи надання соціальних послуг» ще не було розпочато активних процесів з децентралізації, які несуть певні загрози всій системі соціальних послуг:

1. Забезпечення відповідальності ОТГ та міст обласного значення щодо надання соціальних послуг. Нерозуміння суті значної кількості соціальних послуг та неможливість їх розрахунку призводить до радикальної «раціоналізації» бюджетного планування. Занадто складна система цільових груп та зобов’язань держави заважає місцевій владі визначати пріоритети фінансування в сфері соціальних послуг. Слід також врахувати, що відповідно до позиції Конституційного Суду України (Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011), передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення.

2. Вартість адміністрування соціальних послуг на місцевому рівні, відмова у фінансуванні адміністраторів соціальних послуг з боку громад та фінансування лише соціальних працівників, які безпосередньо працюють з населенням, скорочення структур та введення соціальних працівників до складу виконкомів без створення додаткових структур. Це загрожує тим, що недержавні надавачі стають неконкурентноздатними, у зв’язку з необхідністю підтримувати інфраструктуру та адміністративний персонал.

3. Перехід від фінансування закладів до фінансування соціальних послуг Введення нових стандартів бухгалтерського обліку (розрахунок витрат на послугу) та впровадження механізмів визначення вартості соціальної послуги ще більше сприяють деінституціоналізації соціальної сфери на місцевому рівні.

4. Соціальні проблеми на рівні громади та визначення потреб в соціальних послугах,відсутність методики визначення пріоритетних проблем громад та наявність складної системи визначення потреб у соціальних послугах на рівні адміністративно-територіальної одиниці не сприяє виділенню коштів на соціальні послуги.

5. Соціальна сфера: медицина, освіта, соціальна допомога Різниця у фінансуванні медицини, освіти,соціальної допомоги та дефіцит бюджету, не сприяє визначенню соціальних послуг як пріоритетного напрямку в фінансуванні з боку громад.

6. Залучення додаткових коштів на фінансування соціальної сфери, відсутність навичок = використання різних механізмів фінансування вирішення соціальних проблем громади. Акцент робиться лише на фінансуванні з боку бюджету різних рівнів. Практика фандрейзинга не розвинена та використовується не системно.

7. Розбіжності в розумінні поняття «соціальна послуга». При обговоренні пропозицій щодо реформування системи надання соціальних послуг необхідно враховувати, як саме розуміє «соціальну послугу» зацікавлена сторона:

- загальний принцип реформування системи фінансування соціальної сфери від фінансування установ та закладів, до фінансування послуг. В цьому випадку мова йде про загальні процедури планування та фінансування;

- технологія соціальної роботи з цільовими групами, спрямована на забезпечення розгалуженого процесу взаємодії соціального робітника/працівника/фахівця та клієнта. Забезпечує діяльністю значну кількість бюджетних установ та їх працівників, а також ускладнює процедуру надання соціальних послуг та визначення конкретних показників (норми часу тощо).

Ідеологічною основою цього розуміння є міжнародний досвід та міжнародні проекти. Дуже часто цей підхід не співпадає з першим підходом та не координується з наявними підходами до бюджетного планування та фінансування, що перешкоджає взаєморозумінню між Мінфіном та МСП. Важливою проблемою цього підходу є ускладнення структури стандарту соціальної послуги, заплутаність між різними послугами, які визначені нормативно-правовими документами. Наприклад, «соціальний супровід» як послуга включає в себе консультування, що є окремою соціальною послугою.

Крім того, багато експертів стверджують, що соціальний супровід це не послуга, а принцип організації роботи з клієнтом (загальний алгоритм), а боротьба з бідністю зводить соціальні послуги до простих заходів (нагодувати людину похилого віку, наколоти дрова, принести продукти тощо). Цей підхід спрощує питання визначення вартості соціальної послуги та рівнів оплати з боку клієнта, а також є основним підходом для місцевих органів самоврядування при визначенні фінансування послуг на рівні громади.

Власне для зменшення ризиків в забезпеченні громадян соціальними послугами на рівні громад та населених пунктів і розробляється нова Стратегія. За результатами засідання учасники вирішили:

- до 22 лютого підготувати короткий аналіз виконання Стратегії реформування та плану дій до 2016 року;

- підготувати пропозиції щодо структури нової Стратегії та розпочати широке обговорення з залученням недержавних та міжнародних організацій.

Матеріали для завантаження:

Про бюро

Бюро соціальних та політичних розробок займається питаннями реформування соціальної сфери та соціального діалогу

Електронна адреса: 
bureau@bureau.in.ua

Фейсбук | Твіттер



Науково-достідний інститут Unicef Європейський союз Civil Society Forum Карітас України громадська синергія Європейська соціальна мережа