Українська|English

Експерти Бюро проаналізували стан впровадження угоди про асоціацію у сфері зайнятості, трудових прав, безпечних умов праці та соціальної політики

Питання, що належать до сфери діяльності 13 групи визначені в окремих самостійних частинах УА підписаній 21 березня 2014 року — Главі 21 «Співробітництво в галузі зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво» (статті 419–425), а питання наближення до права, стандартів та практики ЄС у Додатку ХL до УА. Окрім того, сфера діяльності 13 групи окреслена і в інших статтях УА, присвячених спеціальним питанням (наприклад, поводження з працівниками та їхня мобільність — статті 17 і 18), взаємодії з економічною та екологічною складовою сталого розвитку (наприклад, Глава 13 УА «Торгівля та сталий розвиток» (статті 289-302)), економічному та галузевому співробітництву (наприклад, співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику (стаття 339), навколишнього середовища (стаття 360), освіти, навчання та молоді (стаття 432)) тощо.

17 вересня 2014 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 847-р затвердив План Заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною з одного боку та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством із атомної енергії і їхніми державами-членами з другого боку на 2014–2017 роки.

На виконання вказаного розпорядження уряд України:

21 січня 2015 року схвалив розроблені Міністерством соціальної політики плани імплементації деяких актів законодавства ЄС (Розпорядження Кабінету Міністрів України № 34-р). У цьому документі передбачена імплементація 14 актів законодавства ЄС, що стосуються трудових відносин, пенсійного забезпечення, впровадження антидискримінаційних норм у сфері праці.

17 липня 2015 року схвалив розроблені Державною службою з питань праці плани імплементації деяких актів законодавства ЄС (Розпорядження Кабінету Міністрів України № 745-р). У цьому документі передбачена імплементація 5 актів законодавства ЄС, що стосуються безпечних і здорових умов праці.

21 січня 2015 року Комітетом Міністрів Ради Європи ухвалений «План дій для України 2015–2017» в п. 5.8. «Соціальні права» якого передбачається «...покращення соціального обслуговування та соціального забезпечення в Україні, а також вирішення проблем, пов’язаних з політикою щодо вживання наркотиків. ...Рада Європи прагне підвищити повагу до соціальних прав в Україні відповідно до положень Європейської соціальної хартії, Європейського кодексу соціального забезпечення, Плану дій Ради Європи щодо соціальної згуртованості, а також інших відповідних інструментів.»

16 березня 2015 року Рада асоціації між Україною та ЄС схвалила оновлений Порядок денний асоціації в Операційній частині якого передбачено проведення реформ у соціальному співробітництві (п. 7.17), зокрема: підготовка до імплементації acquis ЄС у сферах гендерної рівності, антидискримінації, охорони здоров’я та безпеки праці, трудового законодавства та умов праці; розроблення стратегічного підходу у сфері зайнятості; обміну найкращими практиками підвищення ефективності соціального захисту з метою посилення як його соціальної відповідності, так і фінансової сталості, а також зниження кількості бідних і соціально вразливих людей; заохочення як тристороннього, так і двостороннього соціального діалогу та створення спроможностей для соціальних партнерів; сприяння укладенню угод між Україною та державами-членами ЄС з питань координації соціального захисту робітників-громадян України, які легально працюють у державах-членах ЄС; обміну найкращими практиками щодо надання соціальних послуг із метою заохочення взаємодії державних та приватних партнерів у цьому секторі в Україні. Проте соціально-трудові реформи не розглядаються серед десяти короткострокових пріоритетів дій.

Які органи виконавчої влади відповідають за даний напрямок, як загалом оцінюється їхня поточна діяльність за даним напрямком?

В Україні сформована система органів виконавчої влади, котрі у тій чи іншій мірі відповідальні за даний напрям:

  • вищий орган у системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, серед основних завдань якого є забезпечення проведення політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту;
  • профільні центральні органи виконавчої влади у сфері праці — Міністерство соціальної політики України, Державна служба зайнятості, Державна служба України з питань праці;
  • інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких не пов’язана зі сферою праці, але може її зачіпати — зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України.

Також вплив на реформування в даному напрямку чинять Національна тристороння соціально-економічна рада, що утворена Президентом України як постійно діючий орган відповідно до Закону про соціальний діалог Указом № 347 від 02 квітня 2011 року. НТСР складається з представників Кабінету Міністрів України, всеукраїнських професійних спілок та їх об’єднань, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та Фондів соціального страхування, які є, відповідно до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» некомерційними самоврядними організаціями.

Діяльність цих інституцій можна визначити як несистемну та нескоординовану. Наприклад, заходи з децентралізації, які здійснює Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, мають великий вплив на систему соціального захисту. Але розробка нормативних документів, які стосуються децентралізації, не враховують діяльнісості Міністерства соціальної політики в реформуванні соціальної сфери.

Ще однією проблемою є імітування консультування з громадськістю, коли, наприклад, на обговорення законопроекту дають 2 дні замість 30 як передбачено законом. Так сталося, наприклад, з проектом ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування державного управління у сфері зайнятості населення та соціального страхування у сфері зайнятості населення», який профспілки та інші зацікавлені сторони отримали віповідним листом від Міністерства соціальної політики № 267-/О/15-15/ОИ від 8 серпня, а пропозиції повинні надати 14 серпня. Аналогічні проблеми виникають при розробці інших нормативних документів, у тому числі проекту Трудового кодексу України. Деякі представники профспілок визначають, що об’єднання фондів соціального страхування також проводилось без реального залучення представників профспілок.

Важливим документом, який визначає параметри процесу соціального діалогу є Генеральна угода між Стороною власників в особі Кабінету Міністрів України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Стороною профспілок в особі Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань. Зараз діє Угода лише за 2010–2012 роки, яка підписана ще колишнім Прем’’єр-Міністром М. Азаровим. Нова Генеральна Угода не підписується.

Які є чинні нормативно-правові акти у даній сфері? Які нормативно-правові акти перебувають у стадії ухвалення чи розробки? Чи є відповідні планувальні документи (плани заходів тощо)

Соціальна сфера має дуже громіздку нормативно-правову базу. Наприклад, різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більш ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах. В Україні налічується понад 130 категорій одержувачів різних видів соціальних виплат, із яких лише 70 отримують виплати за соціальною ознакою, та близько 50 — за професійною. Усі пільгові, в т. ч. соціально незахищені, категорії громадян мають право на більш як 120 видів пільг, а також понад 60 видів соціальних і компенсаційних виплат.

Соціальний діалог регламентує низка нормативно-правових документів: Кодекс законів про працю України; Закони України: «Про соціальний діалог в Україні», «Про професійні спілки, їхні права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності»; «Про колективні договори і угоди»; «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»; «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» тощо.

4 червня 2015 року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 509-VIII «Про План законодавчого забезпечення реформ в Україні». Ця Постанова визначає перелік законів, які необхідно ухвалити задля забезпечення реформ. Відповідно до Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні, який затверджено Постановою Верховної Ради 4 червня 2015 року, існує перелік нормативно-правових документів, які необхідно удосконалити чи розробити. Наприклад зараз у ВР обговорюються законопроекти, які стосуються дотичних до тематики 13 групи питань: №№ 1556, 1555, 1554, 2883, 2682, 2698, 2835, 2245, 2238. №№ 2883, 2682, 2698, 2835, 2245, 2238.

Що змінилось у політиці за даним напрямком з часу підписання УА?

27 листопада 2014 року затверджена Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна», де в розділі XV «Соціально-гуманітарна реформа» передбачається низка реформ, пов’язаних з пенсійним забезпеченням, змінами в системі державного соціального страхування, створенням ринку соціальних послуг, реформування пенсійної системи тощо.

Значні реформи в різних галузях перш за все стрямовані на зменшення тиску на державний бюджет України. Лібералізація та глобалізація потребують зменшення тиску на роботодавців із боку профспілок та держави. Це призводить до дисбалансу в реформах в бік економічної складової. З другого боку, соціальні питання є не пріоритетними для недержавних мозкових центрів та експертного середовища, яке працює в рамках різни громадських майданчиків для розробки стратегічних та нормативних документів.

Найбільш значущим удосконаленням у сфері соціального діалогу та соціальної політики є об’єднання фондів соціального страхування. Новий Фонд соціального страхування було створено відповідно до ухваленого в грудні 2014 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Відбулося об’єднання двох фондів соціального страхування — Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Чи є помітні політичні, суспільні, економічні суб’єкти — провайдери, лоббісти реформ за даним напрямком? Як вони діють?

Кабінет Міністрів України та Адміністрація Президента України неодноразово наголошували, що підіймати питання соціального захисту в умовах війни та економічної кризи це злочин. Тому будь-які виступи проти підвищення тарифів ЖКХ, зменшення рівня життя, порушення прав працівників стикаються з протидією з боку влади та парамілітарних формувань.

Наприклад, спроби профспілки «Захист праці» провести провести страйк проти підвищення тарифів в ЖКХ були зупинені в Одесі промайдановськими активистами. На активистів цієї профспілки протягом тіжня були скоєни напади в Київський області, у Києві та в Дніпропетровську.

Ще одним прикладом реагування влади на політичну активність профспілок є порушення в червні 2015 року справи СБУ проти Голови Конфедерації вільних профспілок України та Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця, який провів страйк шахтарів, вимагаючи виплати заробітної плати.

Можна розподілити основних гравців на репрезентативні профспілки та незалежні профспілки. Слід зазначити, що між цими групами існують деякі розбіжності в баченні ситуації. Великі репрезентативні профспілки інколи намагаються не створити нову систему соціального діалогу, а відновити пострадянську систему, при якій вони управляли фондами соціального страхування, профспілковою нерухомістю та розподіляли путівки серед працівників. У деяких аспектах, це стосується і репрезентативних організацій роботодавців.

У соціальній сфері значну роль відіграють неурядові організації, що працюють із незахищеними верствами населення та міжнародні проекти, спрямованні на реформування різних аспектів соціальної сфери.

 

У чому полягають найбільші проблеми за даним напрямком політики? У чому причини повільного характеру змін (якщо такі є)?

Загальні проблеми:

  • громіздка нормативно-правова база, відсутність кодифікуючого акту, який враховує сучасні тенденції у сфері праці та міжнародних трудових стандартах;
  • відсутність комплексного бачення у вищого керівництва держави — того якою має бути соціальна сфера в Україні після реформ;
  • ігнорування соціальних аспектів реформ на користь лібералізації економіки;
  • не врахування проблеми збереження людського капіталу та його відновлення;
  • відсутність намагання з боку держави підвищувати державні соціальні стандарти (прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата тощо);
  • зволікання з реформуванням системи статистичної звітності та впровадженням електронного врядування на соціальній сфері.

Соціальний діалог:

  • наявність дискримінаційної (на думку багатьох експертів) проблеми репрезентативності в чинному законодавстві;
  • затягування з підписанням Генеральної угоди, яка, у тому числі, визначає «Порядок здійснення соціального діалогу при розробці проектів законів, інших нормативно-правових актів», «Регламент ведення колективних переговорів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати» тощо.

Соціальна політика:

  • відсутність запропонованих Міністерством соціальної політики реформувань системи надання соціальних послуг в документах, які регламентують децентралізацію;
  • зволікання з реформуванням бюджетної системи (впровадження програмно-цільового метода, трирічного планування, чіткого розподілу делегованих та власних повноважень у сфері надання соціальних послуг).

Яка роль громадськості та неурядового сектору в здійсненні державної політики та/чи громадському контролі над політикою за даним напрямком?

Роль неурядового сектору повинна підвищуватися за рахунок підвищення професіоналізму при розробці пропозицій та змін до законодавства. У недержавних організацій не завжди є бачення що саме потрібно будувати, як повинна працювати система, що в соціальному діалозі, що в соціальній політиці.

Слід зазначити, що різні організації представляють інтереси різних цільових груп чиї інтереси можуть бути діаметрально протилежними. Хтось хоче зберегти існуючу систему фінансування, хтось вимагає радикальних змін.

Важливим є створення експертних майданчиків, на яких би обговорювалися питання спільного бачення реформ і обговорювалися важливі законодавчі документи.

Недержавні організації є дуже важливим елементом у реформуванні законодавства. Наприклад, Федерація Профспілок України розробляє та лобіює різні законопроекти в тому числі шляхом звернення до Голови ВР В. Гройсмана.

Також неприбуткові організації Бюро соціальних та політичних розробок, Координаційно-експертна рада з питань соціальної політики Науково-дослідного інституту Праці та зайнятості населення Мінсоцполітики та НАН України лобіюють нову редакцію ЗУ «Про соціальні послуги», зміни до Бюджетного та Податкового кодексів.

Які зміни в політиці державних органів необхідні для якнайшвидшого досягнення цілей, закладених в УА за даним напрямком?

Слід забезпечити спільне бачення кінцевого результату реформ власне в соціальній сфері та сфері соціального діалогу для держави, недержавного сектору та сторонам профспілок і роботодавців.

Необхідно розробити стратегічне бачення реформи соціального діалогу та визначити моделі соціального діалогу, які слід впроваджувати в Україні. Теж саме стосується і питання реформування соціальної сфери.

Необхідно розробити громадський «План реалізації реформ» для соціальної сфери та сфери соціального діалогу. Потім цей план необхідно адвокатувати та сприяти його реалізації.

На погляд багатьох експертів, необхідно об’єднати питання реформування соціального діалогу й реформування соціальної сфери. Для державних органів потрібно розробити стратегію реформування соціальної сфери та реформування системи соціального діалогу як інструменту вироблення спільних рішень з важливих питань соціально-економічного розвитку.

Що стосується більш конкретних кроків, то тут необхідно:

  • активно залучати недержавних експертів до обговорення законопроектів які вносяться органами виконавчої влади;
  • моніторити законопроекти, що розробляються центральними органами виконавчої влади, та спрямовані на забезпечення виконання положень УА;
  • оперативно готувати пропозиції та забезпечувати їх адвокатування на рівні КМУ та ВР;
  • залучати зацікавлені сторони до вироблення пропозицій та адвокатування.

Зараз дуже важливим є прийняття Трудового кодексу, нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги», розробка і впровадження ЗУ «Про основи соціального захисту в Україні» тощо.

.,.

Про бюро

Бюро соціальних та політичних розробок займається питаннями реформування соціальної сфери та соціального діалогу

Електронна адреса: 
bureau@bureau.in.ua

Фейсбук | Твіттер



Науково-достідний інститут Unicef Європейський союз Civil Society Forum Карітас України громадська синергія Європейська соціальна мережа