Українська|English

СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

26 лютого 2016 року у київському готелі «Русь» відбулося засідання міжнародного круглого столу на тему «Соціальний діалог і сталий розвиток: порядок денний для громадянського суспільства», де було обговорено концептуальні підходи та практичні питання щодо пріоритетів розвитку соціального діалогу в Україні.

 Зі вступним словом до учасників круглого столу звернувся Заступник міністра соціальної політики України Віктор Іванкевич. Він наголосив на важливості міжнародних проектів, що мають на меті сприяння соціальним та економічним реформам в Україні, зокрема – створення ефективної національної системи соціального діалогу та реформування соціального сектору.

На переконання Співголови Платформи громадянського суспільства Україна - ЄС, Голови Федерації Профспілок України Григорія Осового, саме профспілки як потужна громадська інституція у контексті розвитку соціального діалогу можуть виступити ефективними комунікаторами між суспільством і владою у вирішенні важливих соціально-економічних питань та реалізації державної соціальної політики.

Національний координатор Міжнародної організації праці в Україні Сергій Савчук відзначив значний прогрес соціального діалогу в Україні через реалізацію важливих ініціатив за останні два роки. Ініціативою, яка на часі став і розроблений Бюро соціальних і політичних розробок проект «Стратегії сприяння розвитку соціального діалогу в Україні».

Вітаючи учасників круглого столу, представник Європейського економічного і соціального комітету Дайва Кведарайті зазначила, що ЄС зараз переглядає свою політику сусідства і має намір сприяти стабілізації в регіоні. Для цього ЄЕСК готує доповідь про стан та можливості соціального діалогу, а тому дуже важливо почути ініціативи соціальних партнерів зі Східного партнерства, зокрема з України.

Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини Михайло Чаплига звернувся до теми довіри, як базової для соціального партнерства. А також наголосив на важливості вдосконалення законодавства, яким регулюється право працівників на страйк.

Відкриваючи основну дискусію керівник проекту «Сильніше разом - новий соціальний діалог в країнах Східного Партнерства» Ростислав Дзундза зокрема зазначив, що в Україні діє цілісна національна система соціального діалогу, яка включає розгалужену законодавчу базу, модернові інституційні органи та форми взаємодії. Сторони соціального діалогу беруть участь у законотворчому процесі, надаючи пропозиції до проектів законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших державних установ. Діяльність Національної тристоронньої соціально-економічної ради реально сприяє консолідації соціальних партнерів. Водночас на сьогодні національна система соціального діалогу не виконує поставлені перед нею завдання на належному рівні. Основними чинниками такої ситуації, на думку Ростислава Дзундзи, є:         

низька інституалізація існуючих суб’єктів соціального діалогу;

відсутність механізму імплементації рішень;

декларативність, формальність і невиконання колективних угод і договорів;

об’єктивна неспроможність як організацій роботодавців, так і професійних спілок до ефективної взаємодії із органами центральної і місцевої влади;

слабке залучення організацій громадянського суспільства до процесу соціального діалогу.

У контексті процесів європейської інтеграції України, діяльність всіх соціальних партнерів характеризується недостатньою увагою до сфери екологічної політики щодо аспектів соціально-економічних наслідків для сфери зайнятості та ринку праці, питань забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

Презентуючи основні положення аналітичної доповіді «Людський розвиток: можливості соціального діалогу», Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України підкреслила необхідність докорінного реформування українського суспільства і української економіки у контексті підвищення людського розвитку через посилення конкурентних переваг України; мінімізацію загроз, зокрема пов’язаних із економічною кризою; а також кінцевою орієнтацією на підвищення рівня та якості життя. На думку академіка НАН України, кризи – економічні, політичні, воєнні, демографічні, екологічні – будуть завжди, за любої якості політики. Запобігання вразливості – це підготовленість до них, вміння їх витримувати та готовність долати наслідки через формування соціальної відповідальності (влади, бізнесу і населення), зокрема, готовності та бажання вибирати свій шлях і відповідати за цей вибір. Головними інструментами для цього є побудова довгострокових і середньострокових стратегій розвитку з урахуванням існуючих ризиків, децентралізація влади, розбудова громадянського суспільства та пріоритетні інвестиції в людський розвиток.

Зоряна Козак, представник Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» у своїй доповіді «Екологічна політика і соціальний діалог» розкрила зміст новітніх документів ООН щодо подальшого розвитку та підтримки концепції сталого розвитку, що передбачає викорінення вбогості у всіх її формах й аспектах, боротьбу з нерівністю всередині країн і між ними, збереження планети, забезпечення поступового, всеохоплюючого економічного росту та сприяння соціальній інтеграції. Питання сталого розвитку актуалізувалися для України у зв’язку з укладенням Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони Згідно з останньою сприяння сталому розвитку розглядається одним з головних принципів посилення співробітництва між сторонами, які визнають важливість найповнішого врахування економічних, соціальних та екологічних інтересів не тільки свого відповідного населення, а й прийдешніх поколінь. Водночас у міжнародних документах наголошується на тому, що неможливо досягнути цілей і завдань сталого розвитку без активної участі зацікавлених сторін, зокрема і у сфері праці. Підсумковий документ Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 року «Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030» закликає стимулювати і заохочувати ефективне партнерство між державним і приватним сектором та між організаціями громадянського суспільства, спираючись на досвід та стратегії використання ресурсів соціальних партнерів. Міжнародна організація праці також вважає, що діалог та трипартизм є одним з найбільш перспективних шляхів забезпечення сталого розвитку та реагування на виклики у світі праці, що змінюється. Тому, на думку Зоряни Козак, головним інструментом впровадження сталого розвитку може стати соціальний діалог, що ґрунтуватиметься на традиційних та нових формах співпраці між урядами, організаціями працівників і роботодавців, а також організаціями громадянського суспільства для максимального підвищення якості життя людей як в теперішньому, так і в майбутньому, з одночасним гарантуванням економічної, соціальної та екологічної сталості на планеті.

У змістовній доповіді «Соціальний діалог в Україні: історія, сучасність, перспективи розвитку», Секретар Національної Тристоронньої соціально-економічної ради Олександр Шубін розповів про основні завдання Національної ради, а саме вироблення консолідованої позиції сторін соціального діалогу щодо стратегії економічного і соціального розвитку України, а також підготовку та надання узгоджених рекомендацій і пропозицій Президентові України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України з питань формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин. Особливу увагу Олександр Шубін звернув на шляхи вирішення існуючих проблем у сфері, а саме закріплення правового статусу соціального діалогу у Конституції України, а також заходах щодо підвищення статусу соціального діалогу, що дозволить забезпечити ефективне виконання рішень на місцях.

Заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Леонід Ільчук, у своїй аналітичній доповіді «Соціальний діалог в контексті національного профілю гідної праці в Україні», надав важливі дані щодо скорочення рівня охоплення колективними договорами працівників в Україні та визначив основні проблеми соціального діалогу в Україні:

- неналежне виконання державою функцій в сфері соціального діалогу та соціально-економічних відносин;

- нерівність сторін соціального діалогу;

- формальний характер колективно-договірного процесу;

- низька ефективність існуючої моделі соціального діалогу в Україні;

- застаріле законодавство в сфері праці та соціально-трудових відносин, обмеження функцій Національної трьохсторонньої соціально-економічної ради;

В обговоренні доповідей та проекту «Стратегії сприяння соціальному діалогу в Україні», яку представив експерт Бюро соціальних і політичних розробок Ігор Камінник, взяли участь соціальні партнери, фахівці Міністерства соціальної політики, працівники наукових установ, а також експерти неурядових організацій. У ході обговорення учасники засідання дали позитивну оцінку роботі, яка була проведена фахівцями Бюро соціальних і політичних розробок в рамках реалізації проекту «Сильніше разом - новий соціальний діалог в країнах Східного Партнерства».

За підсумками обговорення була підтримана ініціатива учасників круглого стола щодо створення Робочої групи експертів з метою подальшого доопрацювання висловлених пропозицій щодо проекту «Стратегії сприяння соціальному діалогу в Україні» та експертного супроводу Плану заходів щодо її впровадження.

Матеріали для завантаження:
Науково-достідний інститут Unicef Європейський союз Civil Society Forum Карітас України громадська синергія Європейська соціальна мережа