Універсальний Періодичний Огляд наразі найбільший світовий моніторинговий механізм за дотриманням прав людини, й нова система моніторингу цих прав, спрямована на вирівнювання виявлених порушень з правами людини в кожній із країн. І кожна з 193 країн, що входять до Організації Об'єднаних Націй звітується кожні чотири роки. У рамках Огляду держави-члени ООН перевіряють одна одну щодо дотримання прав людини, і пишуть свої рекомендації.
Оскільки це уже третій цикл Універсального Періодичного Огляду, який Україна проходить, було особливо важливо чітко заявити ключову тему коаліційного подання – порушень прав жінок у доступі до професійних навичок, оплачуваної праці, соціальної інфраструктури й допомог, в умовах розпочатих в Україні системних реформ.
Організації, що подають цей звіт, стурбовані тим, що:
- ситуація, в якій знаходяться жінки в Україні, стає щороку все тяжчою, однак лише 6% із 145 рекомендацій, наданих Україні у рамках Універсального Періодичного Огляду Другого циклу (2012), стосуються прав жінок.
- правозахисні повідомлення з України використовують гендерно нейтральний підхід і гендерно нечутливу лексику. Риторика щодо «прав людини» і «прав дитини» без урахування статі унеможливлює візуалізацію порушень прав жінок.
- порушення прав жінок, які зазнають множинної дискримінації, у правозахисних звітах з України практично не представлені й не згадані. А отже, вони лишаються „невидимими” для правозахисного поля в Україні та для міжнародних організацій..
Залучені до підготовки експерти відзначали, що «представлені у правозахисних звітах питання прав жінок стосуються переважно протидії сімейному насильству, торгівлі людьми і забезпеченості притулками, в той час як проблеми, пов’язані із злиденністю жінок, обмеженістю їх доступу до оплачуваної праці, професійного навчання, соціальної й транспортної інфраструктури, опиняються поза розглядом» - Марфа Скорик, експертка Київського інституту гендерних досліджень. Олена Михальченко, юристка ГО «Трудові ініціативи» констатує, що «незважаючи на наявність профільних законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», їх норми не виконуються, а в законодавстві наявна низка дискримінаційних положень щодо жінок, як-то заборона 491 виду професій для жінок, а також заборона роботи вночі».
Олеся Брязгунова, представниця Конфедерації вільних профспілок, констатує, що стаття 108 нового проекту Трудового кодексу дозволяє звільнення одиноких матерів, які мають дітей віком до 15 років, на загальних підставах, передбачених статтею 92 проекту ТКУ. Наприклад, у разі систематичного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов’язків, тоді як „систематичним” вважається невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків працівником, до якого щонайменше двічі протягом року застосовувалися дисциплінарні стягнення та що на день порушення вони не зняті; прогул (відсутність на роботі протягом робочого дня без поважних причин); розголошення комерційної або іншої захищеної законом інформації тощо.
Ростислав Дзундза, керівник Бюро соціальних та політичних розробок, підсумовує, що за поширених в Україні негативних гендерних стереотипів, розривів у оплаті праці між чоловіками та жінками, високого рівня жіночого безробіття, треба потужніше, ніж досі, підтримувати рівні права для жінок різного віку, докладати зусилля у дотриманні гендерного балансу в сфері праці та соціальних послуг. „Великим кроком назад є вирогідність прийняття нової редакції Трудового кодексу без антидискримінаційних поправок, які були однією з вимог для безвізового режиму з Євросоюзом”, – наголошує Ростислав.
Організації-коаліціянти надали свої рекомендації, спрямовані на виправлення цієї ситуації.
А саме, експерти рекомендують:
- започаткувати постійну і регулярну гендерну експертизу законодавчих пропозицій щодо реформування сектора праці та соціальних допомог, зокрема проекту нового Трудового кодексу; пенсійної реформи;
- почати системну та об’єднану роботу статистиків та управлінців, які опікуються гендерною рівністю (Державної служби статистики; Міністерства соціальної політики України; Державної служби зайнятості України, Державної інспекції праці; Офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини; експертних урядових та неурядових організацій; профспілок), щоб реальні порушення прав жінок та їх масштаб стали видимими і увійшли у державні регулюючі документи;
- розробити й виконувати окремі програми з протидії дискримінації на ринку праці щодо окремих визначених категорій жінок та жінок з уразливих груп.
- розробити плани імплементації директив ЄС стосовно забезпечення гендерної рівності на ринку праці та у доступі до послуг (згідно умов Угоди про асоціацію Україна – ЄС 2014-2017 рр.). Передбачити такі заходи в Державній програмі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, яку Міністерство соціальної політики готує зараз.
Інформація, наведена у спільному коаліційному поданні, публікується вперше.
Подання підготовано на основі даних, матеріалів та консультацій, отриманих під час підготовки звіту України до Комітету ООН з виконання Конвенції з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, лютий 2017 року.
Довідково
Універсальний періодичний огляд (УПО) (англ. – The Universal Periodic Review (UPR) — це найбільший світовий моніторинговий механізм за дотриманням прав людини, у рамках якого кожна країна-член Організації Об’єднаних Націй мусить звітувати, як вона дотримується прав і свобод людини — і отримувати критичну оцінку свого звіту.
Це нова система моніторингу прав людини Ради ООН з прав людини. Вона спрямована на покращення ситуації з правами людини в кожній зі 193 країн, що входять до ООН. У рамках цієї ініціативи держави-члени ООН безпосередньо перевіряють одна одну на предмет дотримання прав людини.
Цей механізм створений відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї ООН 60/251 від 15 березня 2006 року, якою також було засновано Раду з прав людини. У Резолюції йдеться, що «огляд повинен бути механізмом співробітництва, заснованим на інтерактивному діалозі з повною участю зацікавленої держави, такий механізм повинен доповнювати, а не дублювати роботу договірних органів».
У межах УПО Рада ООН з прав людини розглядає кожну з 193 країн-членів ООН раз на чотири роки. Щорічно відбувається три сесії УПО, на яких розглядаються по 48 країн. Разом із тим, УПО – це безперервний процес; країни повинні здійснювати моніторинг того, як у них дотримуються права людини протягом усіх чотирьох років.
УПО є важливим політичним процесом для країн, оскільки вони розглядаються такими ж країнами. Тому УПО може використовуватися як платформа для сприяння підвищенню поінформованості громадськості в питаннях прав людини.